Не без страждань: як токсичні стосунки змусили студентку заробити на житло у Києві

Вікторія Нікітенко приїхала підкорювати столицю у 2013 році, вступивши в один із найкращих вишів країни. Виживати у Києві перший рік їй допомогла пенсія дідуся, а вже далі дівчина пішла на свій хліб. І за кілька років молода студентка купила своє житло у передмісті, бо втомилася слухати від хлопця, що на його квадратних метрах хазяйкою не буде. 

Як вдалося заробити на таку бажану столичну нерухомість та у чому дівчина відмовляла собі кілька років, вона ексклюзивно розповіла для Новини.LIVE.

З провінції в столицю

Вікторія народилася у місті Костянтинівка Донецької області у родині перекладача та вчительки англійської мови. Успішно склала ЗНО й у 2013 вступила на бюджет в Інститут журналістики  КНУ імені Тараса Шевченка  - одного з найпрестижніших ЗВО нашої країни. Проблеми з нерухомістю виникли з першого дня перебування у столиці, бо місця в  гуртожитку для іногородньої студентки не знайшлося. 

Перший рік непростого, але цікавого столичного життя дівчина винаймала квартиру.  Їй допомагав дідусь, який мав на той час пенсію близько 5 тис. грн, дві з яких віддавав улюбленій онуці. Бюджет студентки був скромний - 760 грн стипендії та невеликі грошові перекази та “передачки” від батьків. 

"Як людина, яка приїхала підкорювати Київ, я хотіла мати власне житло. Але мріяла про квартиру, яку, можливо, колись куплю з чоловіком. В 19 років  у мене були перші серйозні стосунки. У хлопця була своя квартира у Києві і я щоразу чула від нього, що це його житло і жодна жінка не буде в ньому повноправною власницею. Тоді у мене з’явилася думка і мета, що потрібна своя квартира", - розповіла Вікторія. 

Вона почала вивчати ринок, що, де і скільки коштує. Дешевшим, звісно, виявилося житло у передмісті. Зараз вона власниця однокімнатної квартири в ЖК "Озерний гай" у селі Гатне (всього 4 км від станції метро “Теремки”. - Ред.).

"У 21 рік я оформила розтермінування на квартиру, яку мала виплачувати сім років. Але справилась я всього за три, тому в 24 вже була вільна від щомісячних виплат. Це було нелегко, але моє кредо – під лежачий камінь вода не тече", - сказала Вікторія. 

Додамо, що розтермінування - це не кредит. Житло покупець бере під виплату і щомісяця сплачує фіксовану суму. 

 Перший платіж мав складати 17 % від повної вартості квартири і дівчина збирала ці гроші протягом двох років. Батьки дівчини були шоковані і розповідали доньці про всі складнощі, але не відмовляли. 

"Я була повністю сконцентрована, що мені потрібні гроші на перший внесок і влаштувалась на роботу. Починала відкладати по 100-200 доларів щомісяця, як виходило. Я не робила необдуманих витрат, не їздила на таксі і не була шопоголіком. Одяг я купувала лише за необхідності. Ну і про нову техніку,  наприклад від Apple теж не могло бути і мови", - розповіла вона. 

За словами Вікторії, на розваги теж не доводилося витрачатися, адже гуляти не було часу. Дівчина працювала журналісткою у кількох виданнях, писала тексти на фрілансі, на вихідних і в будні займалася з дітьми репетиторством з української мови та історії України. Окрім того, писала на замовлення дипломні роботи. 

"В один період у мене було відразу 9 дипломів, над якими я працювала. Щомісяця відкладала десь 60 % свого стабільного доходу і всі додаткові надходження. А робота мені траплялася, бо, підкреслю,  під лежачий камінь вода не тече. Були й кризові моменти – хотілося послати все до чорта. Справа була у роботі, її було забагато. Я хотіла швидше все заробити та відпочити", - розповідала дівчина. 

Гроші люблять рахунок

Вікторія каже, що вибудувала свої стосунки з грошима – спершу платить по рахунках, а потім думає, як жити далі. Після першого внеску вона вже була власницею квартири в передмісті. А потім щомісяця мала виплачувати 300-400 доларів протягом 7 років, але впоралася за три.

"Я не лінувалася, багато працювала. І у перший рік я збільшила свій дохід утричі. Наразі я заміжня і ми з чоловіком вирішили купувати спільну квартиру. І хоч гроші на неї удвох можна було зібрати за короткий термін, ми все ж вирішили скористатися розтермінуванням. Це дуже зручно, адже можна розподіляти кошти – платити за квартиру, відкладати на ремонт і жити комфортним життям", - додала дівчина. 

Вона радить не боятися ставити амбітні цілі, але і не забувати, що життя триває в конкретну мить. Тому каже, що відмовляти собі в усьому і жити в тотальній економії не варто, адже це може спровокувати психологічні проблеми.

Наразі історію купівлі своєї першої квартири вона згадує з посмішкою і пишається тим, що повірила в себе. Тепер, як каже відоме українське прислів’я, пожинає плоди того, що посіяла – вміє поводитися з грошима та має власне житло, про яке мріє чи не кожний студент, який вступає до столичного університету. Тож, багато працюйте, розумно витрачайте кошти, а потім насолоджуйтесь життям у власному “гніздечку”.