Сотні тонн ртуті серед житлових масивів: як завод "Радикал" псує здоровʼя киянам та хто в цьому винен

Завод "Радикал" у Києві називають "повільним Чорнобилем" - посеред житлових масивів після нього лишилося 200 тисяч тонн отрути.

Як біля розлитої ртуті здають приміщення для харчів та дитячих іграшок і хто продає житло поблизу зараженого підприємства - дізнавалися журналісти Розвідки.LIVE.

Читайте також: Роботу червоної гілки на лівому березі зупинять - в якому режимі працюватиме метро Києва у разі бойових дій

"Радикал" у Києві - чим загрожують залишки ртуті

Просто розбитий ртутний градусник у квартирі вважається надзвичайною ситуацією - а там всього лиш 2 грами речовини.

"Дихати ртуттю небезпечно, бо вона відкладається в корі головного мозку, печінці і звідти не виводиться", - розповів Дмитро Піхало, командир комунальної аварійно-рятувальної служби.

Ртутні відходи від заводу "Радикал" лежать посеред Києва уже десяток років, і їх за цей час ніхто не утилізував і навіть не накрив - а це смертельно небезпечно.

Наприклад, у Японії у 1956 році у містечку Мінамата почали фіксувати невідоме раніше захворювання. Люди скаржилися на такі симптоми - ускладнені рухи, млява мова, нервові напади. Вони тяжчали і поступово почали виявлятися нові: зниження чутливості в кінцівках, ослаблення зору, слуху, порушення координації. Ставалися напади, непритомність. Помирав кожен третій. Виявилося - місцевий завод зливав ртуть у затоку. Поводилися дивно і тварини - коти сіпалися в конвульсіях, нерідко з неба замертво падали птахи.

"Приїхав до офісу, в машині сижу. Прилетів голуб, сів на капот і замертво впав", - розповів Олександр Пілкін, президент ГО "Центр сприяння протидії корупції", офіс якої знаходиться на території заводу.

З першого ж дня він та його колеги почувалися після робочого дня зле. Зʼявилося щоденне запаморочення, головні болі, нудота.

"Коли я вивчив всі документи, то зрозумів, що цю територію треба закривати негайно", - розповів він.

Про завод та територію

Завод "Радикал" розпочав роботу в 1951 році. Входив у десятку хімічних гігантів СРСР і забезпечував синтетичними матеріалами весь колишній Радянський Союз і пів-Європи. Через високу токсичність працювати на ньому дозволяли лише 8 років. Потім - відправляли на пенсію. У 1994 році підприємство приватизували та перетворили на ВАТ "Радикал". А вже за два роки його роботу зупинили. Але порушили всі можливі норми - потужності з експлуатації не вивели, хімічні речовини не вивезли й належну охорону не поставили. А цехи почали пиляти на метал.

Стеля обвалилася, придавивши ємності з ртуттю. 200 тонн небезпечної речовини вилилися на стіни, підлогу й просто на землю.

На території колишнього заводу розташовано аж 250 офісів - тут склад іграшок, матраци, меблі, екологічні товари для дому і навіть виробництва.

Журналісти провели експеримент - спробували зняти приміщення в оренду. Орендодавець не попередив про небезпеку і навіть зазначив, що на території можна зберігати продукти. Не пишуть про небезпеку і в договорах оренди.

"Знаєте, як підприємці страхують себе? Вони просто одним пунктом тут вказали "Орендар повідомлений про …недоліки об'єктів оренди". Отруєння хімічними речовинами вони називають просто недоліками", - заявив Пілкін.

Минулого року перевірка екоінспекції зафіксувала перевищення вмісту ртуті в повітрі в 150 разів, в 30 - у грунтах, запевнив Єгор Фірсов, народний депутат VII-VIII скликань, ексголова Держекоінспекції України.

"Робили заміри за 1,5 кілометри від заводу і було встановлено місяцми перевищення до 80 разів", - розповів Павло Іванов, начальник Державної екоінспекції Столичного округу.

Збитки екології становлять 40 мільярдів гривень - кажуть у прокуратурі. Це антирекорд по збитках.

Біля заводу за якийсь кілометр розташовано 3 житлові масиви.

"Ртуть впливає на центральну нервову систему і викликає велику кількість захворювань центральної нервової системи. Це отруйна речовина яка вбиває нашу нервову систему. Починаючи від дискомфорту, головної болі, втрат свідомості до таких тяжких станів які потребують практично постійного лікування дезинтоксикації і люди стають інвалідами", - заявив Даніель Карабаєв, колишній начальник управління охорони здоров’я Дніпровської райадміністрації.

"Збільшилася кількість ракових хворих, збільшилася кількість дитячих захворювань, респіраторних захворювань в радіусі десяти кілометрів від цього заводу. І всі пов’язують це з ртуттю", - також підтвердив Віктор Глеба, експерт з державного управління та містобудування.

Фахівці, які виїжджали на «Радикал», визначили: ртуть просочила не лише землю. Вона є і у воді. І може навіть дістатися Дніпра.

Мешканці будинку, який розташований за якихось 200 метрів від розваленого цеху, навіть не чули про завод.

Журналіст Розвідки.LIVE спробував купити житло в будинку. Проте приміщення називають не інакше, ніж апартаментами - документів житлового будинку воно не має. Тож фактично це - офіси. А продавець взагалі заперечує будь-які аварії на заводі "Радикал". Ще й підкріплює їх висновком лабораторії - щоправда, не наукового інституту, а громадської спілки.

Але на території заводу Радикал міститься не тільки ртуть. Пілкін пояснив, що там знаходилися ще десятки інших хімречовин. Відходи планували вивезти ще до 2014 року.

"З новою владою прийшли нові люди, в яких було інше бачення", - заявила Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги.

Цьогоріч у січні одному з тих, хто прийшов ще 2014-го, заступнику мера столиці - Петру Пантєлєєву - повідомили про підозру через ухилення від проведення відновлювальних заходів на заводі "Радикал".

"Крім круглих столів, не вжито жодних заходів. В 2017 років говорили про загрозу регіонального рівня, але в 2020 року риторика змінилась: територія освоюється, будинки будуються", - розповів Антон Єфімов, керівник Деснянської окружної прокуратури Києва.

Проте влада Києва говорить, що ртуть просто ніде утилізувати. В Україні до війни існувало пррофільне підприємство в Горлівці Микита Ртуть, яке займалось переробленням ртутьвмісних відходів. Але це підприємство мало ліцензію лише на 8 тисяч тон.

Місцева влада навіть знайшла ще одне рішення - ртуть збиралися захоронювати в Чорнобилі, заявляв мер Віталій Кличко.

Наприкінці минулого року було оголошено тендер на проектування полігону в Чорнобильській зоні. Аби там потім захоронити понад 200 тисяч тонн забруднених залишків з заводу. Замовником виступає держава, проте в Київській адміністрації стверджують, що нібито теж беруть участь у цьому процесі. Стартова ціна - 65 мільйонів гривень. Одна з компаній-учасниць - Енерго-Інвест, яку у ЗМІ називають фірмою наближеною до Петра Пантєлєєва, заступника Кличка. Її чолює Сергій Фіщук, як пишуть ЗМІ, товариш Петра Пантєлєєва.

"Вивезення в Чорнобильську зону ртутьвмісних відходів - от цих 250 тисяч тонн - це шлях в екологічну небезпеку в консервування серйозної екологічної проблеми і абсолютно пустопорожнє і безцільне використання бюджетних коштів. Це не вирішить проблему, це її просто відтерміную, а на цьому відтермінуванні хтось буде просто заробляти", - пояснила Тимочко.

Вивезення отрути в Чорнобиль буде дорожчим, аніж відправити його закордон. Ці відходи мають бути вивезені у країну з спеціалізованим підприємством і утилізовані раз і назавжди.

Але власник землі під закинутим цехом - не визначено. Проте журналісти дізналися, що власником землі є КМДА. Хоча відносно таких екологічно небезпечних підприємств держава повинна діяти досить жорстко.

Інші розслідування "Розвідка.LIVE"

• Поїздки з кліщами і тарганами, постіль з дірками та брудом - все це може очікувати пасажира плацкартного вагона "Укрзалізниці". Однак пасажир може проїхатись у справжніх "царських" апартаментах.
• Як стати таксистом, не маючи навіть прав? Чому за поїздку у 500 метрів з вас зможуть вимагати 1000 гривень? Як отримати мільйон страховки після поїздки? І чи дійсно рейтинг водія та пасажира щось вирішує?