"Сволота з росії залишила нам на старість жменю попелу". Горенка. Історія про знищене життя
Поділитися
Село Горенка Бучанського району змінилося з красивого та квітучого на знищене та сумне. Цьому виною війна та жорстокість російських вояк. Як і в інших містечках по Україні вороги діяли за нищівною тактикою – вбивати всіх, руйнувати все. Ті, хто залишився в живих помирали від побаченого – від рідного дому зостався попіл. Від підприємств теж.
Андрій Зубець мав у селі родинний бізнес – виготовляли меблі, двері та інші вироби з дерева. До війни чоловік водив перевірки на пилораму, як на екскурсію, адже виробництво було зразковим. Журналісту Новини.LIVE зі сльозами на очах провів екскурсію руїнами.
Читайте також: "У вас есть две минуты, чтобы убежать”: що пережили українці в Бучі, з якими окупанти грали в сафарі
"Русский мир" позбавив нас усього
Вдень 17 березня підприємство було ціле, а ввечері не стало нічого. Зайнялася така пожежа, що спалахнуло все відразу – будівля, двір, машини. Нам на весілля подарували 400 доларів і ми почали будувати бізнес. Це згоріли не гроші, а 25 років нашого сімейного життя. Ми собі в зайвій одежині відмовляли, щоб забезпечити старість. Цей "русский мир", ця сволота позбавила нас усього.
Ми виготовляли двері і меблі з дерева. Перед війною взяли у кредит нові німецькі станки для виробництва. На складі лежало 100 кубів ясеня, а залишилася жменя попелу. Валяється нашийник нашого собаки, мабуть, теж згорів. Ми як приїхали і глянули, то це страшне. Ледь самі від побаченого не померли.
Ми самі з цього села, повернулися в руїни. Все. Будемо тепер прибирати, бо куди нам їхати? Плануємо лишатися тут. Скрізь гарно, а вдома краще. Держава обіцяє, що буде допомагати відбудовувати. Дай Бог, щоб війна закінчилася.
Читайте Новини.LIVE!
