Чорнобиль "відроджується": плітки, заборони та бізнес

Чорнобиль "відроджується": плітки, заборони та бізнес
Іноземні туристи масово їдуть в зону відчуження

Пожежа на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) сталася 26 квітня 1986 року. Сотні смертей та тисячі евакуйованих людей – таким Чорнобиль був тоді. Сьогодні 4 реактор під укриттям, а зона відчуження так і манить туристів з усіх куточків світу. Небезпеку навчилися контролювати і обходити стороною -  відроджується життя і бізнес.

Детальніше у репортажі журналістки Новини.LIVE.

КПВВ Дитятки. Єдиний офіційний в’їзд на територію зони відчуження. В черзі на оформлення перепусток десятки туристів, більшість з яких іноземці. Всі вони захотіли приїхати сюди після перегляду американської історичної драми "Чорнобиль", яка вийшла у 2019 році.

- Це місто перше у моєму списку, яке я хотів побачити на власні очі, - розповідає турист зі США.

Чорнобильська зона

Навіть українців пропускають на територію виключно з гідом, самостійно гуляти не можна. Та це не єдина заборона, яка діє там, у світі покинутих домівок і радіоактивних відходів.

Через апарат проходять всі туристи

30-кілометрова зона

Маленькі групки людей перетинають КПВВ, сідають у мікроавтобуси і їдуть центральною асфальтованою дорогою. Розмітка свіжа, ніби ремонт був учора. Перші кілометри не здаються чимось дивним.

За вікном покинуті будинки, які закутав в яскраві обійми дикий хміль. Деякі хати вже майже зникли з поверхні землі. Відчуття, що це Чорнобиль не з’являється, бо вид за вікном нагадує покинуті села, яких по Україні сотні.

Закинуті будівлі у Чорнобилі

Екскурсія зоною відчуженя

Ніяково стає, коли гід розповідає заборони – просто неба не можна їсти, пити, курити, бо з пилом в організм потрапляє радіація. З цієї ж причини містом не пересуваються відкритим транспортом, пішки ходять не всюди. Деякі ділянки можна проїжджати лише на високій швидкості і з зачиненими вікнами.

Місцевих жителів у Чорнобилі немає, лише працівники. Близько 3,5 тис. людей працюють за вахтовим графіком, або 15/15, або 4/3 доби. Це екскурсоводи, продавці, водії, охорона, працівники ЧАЕС. Останні – це жителі сусіднього Славутича, які добираються на роботу електричкою.

Життя у зоні специфічне – комендантська година з 22:00 до 06:00, продаж алкоголю у магазині лише після 19:00 і мало свободи – лише робота.

"Тут всюди охорона, хоч її не видно. Я навіть не знаю скільки тут СБУшників. І всі працівники одне одного знають, як у великому селі. А плітки…я одного разу курив під гуртожитком у заборонений час і вже хтось доповів кому треба", - розповідає молодий гід, який приїхав на роботу після навчання у Польщі.

Він же ділиться і перевагами роботи в зоні – безкоштовне проживання і триразове харчування, хороша зарплата. Та найбільше він любить збирати історії місцевих.

"Один чоловік розповідав мені, як жилося у Прип’яті до аварії. Каже, що у магазинах було все - від ковбаси до кількох видів ікри. От тільки жителі сусідніх міст змітали все з полиць протягом дня, що місцевим продукції не вистачало. Тоді було вирішено, що ексклюзивні продукти продаватимуться лише з 17:00, щоб свої, йдучи з роботи, могли купити теж", - поділився гід.

Та зараз магазини у Чорнобилі – бізнес, який розрахований на іноземних туристів. Монополію має житель з Рівненщини. У нього крім продуктових навіть кафе – за банкет просить 250 грн з людини.

Можна замовити банкет

"Працівникам тут їжа не треба, їх безкоштовно годують. От алкоголь мені продавати не дозволяють раніше 19:00 - це біда. А для туристів у мене все є і ціни нормальні. От де ви в Києві каву вип’єте за 10 грн?", - розповідає місцевий бізнесмен.

Ціни високі для іноземних туристів

Його дешеве капучіно нагадує полову. Іншими словами – кава з порошку, за неї і 10 грн – це багато. І про ціни він злукавив. Кажуть, що іноземцям може продати 0,1 л. коньяку за 200 грн. Зазвичай така пляшка коштує не більше 50 грн. А через те, що випити до бару заходять часто, у місті заклад називають "Вечный зов".

Продають значки з Леніном

Поруч із хлібом продають значки із зображенням Леніна. Радянським союзом тут пахне всюди – емблеми на будівлях, пам’ятники "вождя" і вулиці -  "25 лет Октября", "Советская", "Ленина", "Кирова". Декомунізація не торкнулася Чорнобиля зовсім.

Декомунізація не відбувалася

У Чорнобилі лишилися радянські назви вулиць

Всіх туристів ведуть до музею "Зірка полин". Тут з’являються перші мурахи по шкірі та сльози. Екскурсовод на прохання не згадує про дати та загальновідомі факти, а розповідає головне – спогади. Страшно слухати про жінок, які після аварії на ЧАЕС робили аборти зі страху народити хворих дітей.

Екскурсії проводять кількома мовами

Виходиш з музею і радісний настрій перебування в зоні стихає. Колись тут був кінотеатр, колись тут кипіло життя. Та все ж, на перший погляд 30-кілометрова зона відчуження поступово перетворюється на зону відродження, хоч і лише для працівників. Є діючі  будинок культури, автостанція, спортзал і церква, де по неділях правлять службу.

Люди живуть за вахтовим графіком

Тут ніхто не носить з собою дозиметрів, гуртожитки доглянуті, на клумбах квітнуть чорнобривці та рудбекії. І навіть закинуті домівки прикрашають яблуні та виноград. Тільки плоди падають на землю, їсти їх ніхто не наважується.

10-кілометрова зона

Ближче до ЧАЕС автомобілі рухаються швидше, особливо об’їжджаючи так званий "Рудий ліс". Хоч дерева і ґрунт під ними знищили десятки років тому, радіоактивний фон у цій зоні небезпечний.

- Тогорічна пожежа знову зробила реконструкцію лісу – каже екскурсовод.

Речі у Чорнобильському лісі

За вікном мелькають чорні плями, тільки коли авто сповільнюється можна розгледіти, що це дерева. Точніше кілометри поваленого вуглю, який лишився від них після вогню. І зруйнована природа тягнеться майже до самісінької ЧАЕС. Яскравою плямою виділяється "саркофаг", який видніється на горизонті.

Укриття 4 реактору

Фотографувати та знімати дозволяють лише з деяких ракурсів, адже станція - це стратегічний об’єкт. Територія навколо доглянута, тут ніякої розрухи. Про трагедію нагадує лише пам’ятник. Хоча всі туристи дивляться лише на нього – конфаймент, який накриває 4 реактор.

Укритий реактор

Величезний і блискучий "саркофаг" виконує надважливу функцію  укриття. Після його встановлення рівень радіації зменшився у 10 разів. Масштаби вражають – близько 165 метрів завдовжки, 260 метрів завширшки, 110 метрів заввишки. Це вище, ніж американська Статуя Свободи.

Будувала споруду французька компанія «Новарка». Її створення почалося ще у 2012 році, а над реактором вона опинилася у жовтні 2016 р. Це найбільша в Європі пересувна споруда, адже переміщували її протягом двох тижнів – щодня по 10 метрів.

Десятки країн надсилали гроші на те, щоб збудувати укриття над реактором. Іноземні робітники працювали за вахтовим графіком і жили у місцевому готелі, власник якого на той час здирав із них по 2 тис. грн за добу. Дивна подяка за допомогу.

У 10-кілометровій зоні знаходиться ще один історичний об’єкт – загоризонтна радіолокаційна станція "Дуга". До неї треба пройтися лісом, машиною близько не під’їдеш. Гід просить всіх триматися купи, бо і сам одного разу заблукав у лісі на 40 хв.

- Було дуже страшно, - додає.

Він за 5 місяців роботи в зоні бачив і коней Пржевальського, і  лисиць, і лосів. Ми ж зустріли лише з десяток мертвих кротів та мишей.

У Чорнобилі гинуть тварини

У зоні Чорнобиль-2 будинків мало, дорогою до "Дуги" лише стара техніка та сміття. Саму станцію не лише видно, а і чути – дивний шум, схожий на сильний вітер. Пробравшись повз сосни і встелені шишками доріжки завмираєш. Споруда гігантська. Дивися хоч вверх хоч уздовж – кінця краю не видно.

Об'єкт у Чорнобильській зоні

Туристи розбрелися хто куди, створивши для кожного відчуття, що ти тут один. Здається, ніби ти мураха на фоні величезної металевої космічної станції. Відчуття страху немає, є лише відчуття свободи і величі світу. Тишу порушує голодна дівчина, яка дістає яблуко.

- Їсти на відкритому повітрі не можна. Одного разу я нехтував правилами і у мене боліли зуби, - каже гід.

- А я дуже голодна.  Це буде найнебезпечніше яблуко в моєму житті, ніби в Едемі, - каже туристка і відкушує шматок.

Та біля "Дуги" так і хочеться зрозуміти всіх, хто порушує заборони і закохується у Чорнобиль. Саме сюди приходять сталкери, підіймаються на верхівку станції і навіть смажать там яєчні під час сходу сонця. Місце сили, інакше не скажеш. Хочеться повернутися знову.

Актуальне по темі

Благодійний фонд 'Майбутнє для України'
FFU - Future For Ukraine

Благодійний фонд, створений українцями для українців

Допомогти зараз