Чіпляли собі мішечки зі свинцем: ліквідатор про захист на ЧАЕС

Аварія на Чорнобильській АЕС сталася 26 квітня 1986 року. Тоді на ліквідацію наслідків вибуху відправили багатьох військових. Серед них був Андрій Мізько — пілот гелікоптера. Чоловік пригадує, вильоти здійснювалися кожні 2-3 хвилини, а захисту від радіації фактично не було.

Про це ліквідатор аварії на ЧАЕС Андрій Мізько розповів в етері "Київ 24", передає Новини.LIVE.

Як ліквідовували аварію на ЧАЕС з повітря

На момент аварії на ЧАЕС Андрій Мізько проходив службу у Ленінградському військовому окрузі, на кордоні з Фінляндією. З 13 по 27 квітня авіаційна ескадрилья чоловіка проходила спецпідготовку у Криму перед відбуттям в Афганістан.

"27 квітня вранці ми почули по телебаченню, що щось трапилося, звичайна ситуація, щось зірвалося. Вже по прибуттю в частину увесь наш полк підняли по тривозі. Ми зрозуміли, що там щось трапилося серйозне", — розповідає Андрій Мізько.

Згодом прийшло розпорядження про відрядження до Чернігова восьми екіпажів вертольотів Мі-6, які мали допуск та були підготовлені до виконання польотів з вантажем із зовнішнім підвісом. Перед військовими ставили різні завдання. Зокрема, доставка вантажів у необхідну зону та безпосередні польоти на реактор ЧАЕС.

"Десь за 12 кілометрів від реактора був майданчик, там нам завантажували по 1 тонні свинцю. Це звичайний мисливський дроб. По 10 кілограмів мішечки. Залітали, на висоті у 200 метрів долітали до Прип'яті. Далі завертали на бойовий курс. Керівник польотів знаходився на даху готелю, підказував нам відстань до реактора. Підлітали, скидали і йшли знову на майданчик під завантаження", — пригадує чоловік.

За словами Мізька, інтервал між польотами був 2-3 хвилини. Відтак створити такий собі конвеєр з вертольотів, які скидали вантаж, поверталися для завантаження й знову відправлялися до реактора. Водночас необхідного захисту, за словами ліквідатора аварії на ЧАЕС, не видавали.

"Нам дали тільки респіратори військові. Вже наші борттехніки з бортмеханіками робили листи зі свинцю. Ми замість парашутів клали собі мішечки 10-кілограмові. Бо ж всі молоді були, треба було якось себе захищати", — зазначає Мізько.

Як повідомляли Новини.LIVE, свою історію розповів Петро Гурін. Чоловік у 1986 році разом із 40 колегами вирушив до Чорнобильської зони будувати саркофаг. Умови роботи були нелюдськими, а станом на сьогодні із 40 людей живі лише п'ятеро.

Також ми писали про те, що навіть через майже 40 років аварії на ЧАЕС у плацентах деяких вагітних українок фіксують значне перевищення рівня радіоактивних речовин. Головним джерелом радіоактивного зараження наразі залишається неперевірена їжа та вода.