Чорнобильська катастрофа — як змінювалося відображення в кінематографі
Поділитися
В Україні за 38 років кінематограф про Чорнобиль зазнав численних трансформацій: від просування радянських патріотичних наративів до рефлексій про Україну-жертву на тлі апокаліпсису. У світових фільмах, своєю чергою, стійко закріпилася асоціація України із сетингом зони відчуження.
Аналіз подібного явища проводить Суспільне Культура.
Період 1986–1988
За словами експерта Станіслава Мензелевського, тоді фільми створювали, як і більшість поставарійної медіапродукції, з метою нормалізації ситуації.
"Хотіли показати, що все нормально, радянській владі вдається контролювати ситуацію та мобілізувати людей на ліквідацію наслідків аварії; що прекрасні радянські люди охоче спільними зусиллями долають це "непорозуміння", несподівану "технологічну похибку", — пояснив Мензелевський.
Історик додає, що все це відбувалося в умовах дуже специфічного медійного контексту, коли достовірної інформації бракувало на всіх рівнях бюрократичної ієрархії. Фактично влада намагалася виправдатися у цій ситуації.
Період 1988-1991
У цей період, за словами Мензелевського, було багато чинників для змін. Частково це пов'язано з відставкою першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького, який був класичним комуністичним лідером та всіляко гальмував розвиток культури.
Окрім цього, значення мала публікація для широкої аудиторії мап радіоактивного забруднення: стало очевидним, що масштаби катастрофи набагато більші, ніж всі собі уявляли.
Станіслав Мензелевський характеризує основну мотивацію цього етапу як пошук правди, що визначав фундаментальні амбіції української інтелігенції.
Характерною рисою цього періоду стає медійна циркуляція новин про правду, боротьбу за медіаграмотність та доступ до нової інформації.
Період з 1991 року і далі
Третій етап відбувається вже з настанням незалежності України в 1991 році. Тут Мензелевський зауважує цікаву динаміку.
Антимосковський запал згас: політичним, екологічним та соціальним елітам вже наче й не було проти чого боротися, бо ми нарешті опанували власним джерелом енергії, запорукою економічної автономії молодої держави.
У 1993 році знімається мораторій на будівництво нових АЕС.
Утім, кінематограф цього періоду продовжує "доволі специфічну" орієнтацію. Він націоналізує Чорнобильську травму.
Якщо в радянські часи всю риторику, присвячену Чорнобилю, героїзували, то тепер вона змістилась у віктимізацію.
Герой-ліквідатор, який ризикує своїм життям, а згодом журналіст, що бореться проти системи, змінився на пасивну жертву.
Тепер ситуацію, яка трапилася в Україні, описували як таку, що трапилася з Україною.
Нагадаємо, 26 квітня виповнилось 38 років від дня найбільшої в історії катастрофи ядерної енергетики — аварії на Чорнобильській АЕС. Ця трагедія назавжди змінила світ, забравши та зруйнувавши життя тисячі людей і завдавши непоправної шкоди екології.
Раніше ми писали, як в Україні захищають енергооб'єкти від російських ударів.
Читайте Новини.LIVE!
